Опис
Зміна геополітичної конфігурації сучасного світу на межі ХХ – ХХІ століть стала найвагомішим чинником не лише реалій, але й перспектив еволюції й характеру регіонального та світового порядку. Розпад радянського блоку і крах глобальної біполярної системи поставили питання, які не можуть бути вирішені в рамках традиційних термінів “полюсів”, “балансу сил”, “конфігурації співвідношення сил” і т.п. Світ вступив у смугу невпевненості та зростаючих ризиків. За визначенням російського політолога-міжнародника А.Д.Богатурова, «Ялтинсько-потсдамський порядок розпався, а міжнародна система стала скочуватися до дерегулювання» . Як наслідок, глобальна міжнародна система переживає глибокі потрясіння, пов’язані з трансформацією своєї структури, змінами взаємодії з середовищем. Це відповідним чином позначається на її регіональних і периферійних вимірах, доказом чого слугують події довкола Косово, Іраку, Афганістану чи Грузії.
Водночас проголошення Співдружності Незалежних Держав (СНД) не лише підсумувало остаточну дезінтеграцію СРСР, але й визначило особливості ґенези та еволюції інтеграційних процесів на пострадянському просторі у контексті становлення нової «постбіполярної» системи міжнародних відносин. Постала також проблема визначення векторів розвитку нових незалежних держав у рамках СНД, вибору та зайняття пострадянськими міжнародними акторами своєї ніші в новій конфігурації міжнародних відносин і світового порядку. Треба зауважити, що концептуально пострадянський простір розглядається як «природна зона міждержавної інтеграції Росії» . При цьому Росія чітко усвідомлює ризик
