Підготовлене Олександром Клековкіним, Юлею Бентею і Світланою Кулінською двотомне видання «Театральна культура України: матеріали до історичного словника» є прикладом словника сучасного типу, в якому полілог важливіший за пошук однозначних визначень. Книжку можна розглядати як важливе явище в контексті розвитку історії термінів в Україні, адже прикладів подібних словників серед книжкових новинок 2020-х обмаль. Присутність у виданні акценту на розмаїтті театральної лексики спонукає до пошуку й інших горизонтів її сприйняття, тому словник буде цінним не лише для театрознавців, дослідників культури і мистецтва, а й філологів, істориків і філософів. Вочевидь він може зацікавити і ширше коло тих, хто прагне відкрити для себе світ української театральної культури минулого і сучасності. Недарма у передмові доктор мистецтвознавства, професор і член-кореспондент Національної Академії Мистецтв України Олександр Клековкін зазначає, що дослідження історії театральних термінів відкриває можливість виявити приховані процеси в історії театральної культури та створює передумови для радикального переосмислення предметного поля і методології театрознавства.
Автори «Театральної культури України» є співробітниками Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. Вони представляють українську театральну термінологію від перших згадок про театральні практики на території сучасної України (літописні джерела ХІ століття) до сучасності, причому найбільше джерел належить до періоду від початку ХІХ століття до 1930-х. Два томи видання містять понад 8 тис. словникових статей, перелік джерел з історії українського театру (понад 3,6 тис. позицій) та теоретико- методологічну передмову. Джерелами дослідження театральної лексики для авторів були драматичні твори, періодика, публіцистика та епістолярій, причому основний масив текстів у словнику автори цитують за першоджерелами, академічними виданнями і дослідженнями. Кожна словникова стаття містить термін, коротке (в разі необхідності) його пояснення, першу дату його фіксації, приклади вживання у практиці театру, джерело цитування та переадресацію до іншого терміна, з яким він корелює. Терміни у виданні подано у більшості випадків без історичних та етимологічних коментарів, бо короткі пояснення мають переважно застарілі терміни.
Важливою прикметою словника є присутність у ньому не лише тих лексем, котрі беззаперечно можуть претендувати на роль термінів, але й виразів, що характеризують особливості сценічної практики минулого. Видання дозволяє вибудовувати мости між історією і сучасністю українського театру і театрознавства та спонукає до діалогів щодо майбутнього української культури.
Клековкін О. Ю., Бентя Ю. В., Кулінська С. М. Театральна культура України: матеріали до історичного словника. Т. 2: П–Я; Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. Ніжин: ПП «Лисенко М. М.», 2023. 784 с.
Юлія Доброносова
