Тарас Чухліб: Україні потрібна Мега-Енциклопедія

Ірина Сидоренко, ПРО

24.01.2013

З ініціативи Президента видати Велику енциклопедію може народитись корисне видання. За умов, якщо майбутній тридцятитомник, на який не пошкодують коштів з держбюджету, не стане черговим засобом для відмивання коштів, не покриватиметься пилюкою в бібліотеках, і не залишиться лише гучною заявою президента, а стане зручним і доступним джерелом інформації. Тільки от видавати треба не 30 томів, а більше, якщо видання претендує на всеохопність. Про це ПРО розповів доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тарас Чухліб:

chukhlib

Україні вже давно потрібна така всеохоплююча Енциклопедія. Але не 30-ти, а 100-томна, 200-томна чи навіть 300-томна Мега-Енциклопедія, яка б узагальнила увесь накопичений багатьма і багатьма поколіннями українців цивілізаційний досвід проживання на нашій чудовій планеті Земля.

Велика енциклопедична база в Україні для цього вже є. Ще 1930 року у Львові було започатковано «Українську загальну енциклопедію», а в 1933 році у Харкові — «Українську радянську енциклопедію». До речі, тоді публікування 1-го тому було заборонене як «націоналістичне», а підготовлені матеріали знищені тоталітарною владою. Поза тим, до національного здобутку у сфері енциклопедистики потрібно зарахувати 13-томні «Енциклопедію українознавства» та 17-томну «Українську радянську енциклопедію», 26-томну «Історію міст і сіл Української РСР» (яка, по суті, має енциклопедичний зміст), 4-х томну «Радянську енциклопедію історії України», 3-х томний «Український радянський енциклопедичний словник», 4-х томну «Енциклопедію народного господарства», 2-х томну «Енциклопедію кібернетики» (до речі, першу енциклопедію з цієї проблематики у світі!),  але й ті важливі енциклопедично-довідкові видання, які побачили світ за 21 рік сучасної незалежності нашої держави, а це — «Малий словник історії України», «Політична енциклопедія», «Києво-Могилянська академія в іменах», 3-х томні «Довідник з історії України» та «Енциклопедію Львова», «Українське козацтво. Мала Енциклопедія», «Українська універсальна енциклопедія» та інші «малі» і «великі» енциклопедії та словники. Звичайно, що тут потрібно згадати «Енциклопедію історії України» (сьогодні вже побачило світ 9 томів) та «Енциклопедію сучасної України» (вже видано 11 томів).

Думаю, при виконанні цього проекту необхідно об’єднати людський та інтелектуальний потенціал. Той, який був залучений до творення вищеназваних успішних та дуже популярних в Україні та світі видань. На жаль, сьогодні не маємо «Українського біографічного словника» на зразок «Польського біографічного словника» чи його російського аналога. Переконаний, що заплановане видання потрібно видавати як в електронному (на спеціальному сайті, дисках тощо), так і в традиційному книжному варіантах. Адже не є секретом, що за певних технологічних впливів, або виключенні електроенергії все, що знаходиться в Інтернет-мережі, може зникнути, а Книга є вічною та існує впродовж багатьох століть.

Енциклопедія може стати об’єктивним джерелом інформації. За умов професійного керівництва редколегією та спеціалізованим видавництвом. А видання очолив один із найкращих українських істориків-професіоналів сьогодення професор Юрій Шаповал.  Підготовка багатотомної енциклопедії стане об’єктивним джерелом інформації про історію, культуру, вірування, економіку, суспільство, політику, етнологію, етнографію, фольклор, науку, освіту, повсякденне життя та й взагалі Людину як таку. Бо саме Людина є тією Божою істотою, що перетворює цей Світ та його Історію як таку. Однак не потрібно забувати й про Природу та усі її складові, що вивчаються багатьма науковими галузями — географією, геологією, біологією, ботанікою, зоологією тощо.

Власне, не хотілося б, щоб даний проект повторював закордонні аналоги. Або був розширеною версією, наприклад, «Енциклопедії історії України», яку вже багато років видає Інститут історії України НАН України.  Мабуть, до творення проекту обов’язково потрібно залучати креативних молодих людей (на рівні менеджменту, логістики), які навчалися у провідних університетах світу та могли б не тільки успішно використати західний досвід у нашій країні, але й запропонувати суспільству кращий інтелектуальний продукт. А ми — вчені «середнього» та «старшого» поколінь готові за умов належної оплати оформити власні багаторічні дослідження в ґрунтовні енциклопедичні статті.

Особисто готовий надати близько кількох тисяч позицій з історії міжнародних відносин та зовнішньої політики, українсько-польських, російських, турецьких стосунків, минулого козацтва та гайдамаччини, війн та воєнного мистецтва, біографії історичних осіб тощо.

Думаю, що боятися якоїсь політизації чи цензури не варто, адже сьогодні одна влада, завтра буде інша, а Істину чи, швидше, Істини про Україну, її народ та культуру потрібно доносити Людству на належному науковому рівні. У зв’язку з цим виникає необхідність перекладу багатотомної енциклопедії провідними іноземними мовами — англійською, іспанською, китайською, німецькою, російською та французькою.

ПРО

Тарас Чухліб: Україні потрібна Мега-Енциклопедія